Результати дослідження, опубліковані в журналі BMC Psychiatry, наголосили на суттєвому причинно-наслідковому зв'язку між атопічним дерматитом і підвищеною ймовірністю розвитку розладів аутистичного спектру. Крім того, було встановлено, що біполярний розлад та нервова анорексія є факторами, що підвищують ймовірність розвитку атопічного дерматиту. Метою дослідження була оцінка багатофакторного генетичного взаємозв'язку між атопічним дерматитом та психічними захворюваннями з використанням двонаправленої двовибіркової менделівської рандомізації.

В аналізі використовували зведені статистичні дані великих досліджень методом повногеномного пошуку асоціацій, що включають 60653 випадки атопічного дерматиту і 804329 контрольних випадки. Дані про психічні розлади були незалежно отримані від Консорціуму з психіатричної геноміки, що забезпечило розмежування джерел даних про атопічний дерматит. В рамках аналізу з менделевської рандомізацією для всебічного вивчення причинно-наслідкових зв'язків використовували різні методології, у тому числі метод зваженої зворотної дисперсії, метод менделівської рандомізації-регресії Еггера, метод простого режиму, метод виваженої медіани та метод виваженого режиму.

Досліджувані психічні розлади включали синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), біполярний розлад, розлад аутистичного спектру, нервову анорексію, синдром Туретта, шизофренію, тривогу та великий депресивний розлад. Примітно, що у пацієнтів з атопічним дерматитом був підвищений ризик розвитку СДУГ (відношення шансів (ВШ) = 1,116; 95% довірчий інтервал (ДІ): (1,009, 1,234); p = 0,033) та розлади аутистичного спектру (ВШ = 1; 1; % ДІ: (1,023, 1,251);

І навпаки, схильність до СДУГ (ВШ = 1,112; 95% ДІ: (1,094, 1,130); p = 9,20e-40), нервової анорексії (ВШ = 1,1; 95% ДІ: (1,068, 1,134); = 4,45e-10) та біполярному розладу (ВШ = 1,067; 95% ДІ: (1,009, 1,128); p = 0,023) була пов'язана з підвищеним ризиком розвитку атопічного дерматиту. Особливе значення має незалежний причинно-наслідковий зв'язок між атопічним дерматитом та розладом аутистичного спектру, що наголошує на явному факторі ризику для пацієнтів з атопічним дерматитом.

Більше того, результати дослідження свідчили, що ці причинно-наслідкові зв'язки стійкі і не схильні до впливу систематичної помилки, пов'язаної з горизонтальною плейотропією та гетерогенністю. Ці результати підкреслюють складний взаємозв'язок між дерматологічними та психічними захворюваннями та важливість боротьби з атопічним дерматитом для потенційної профілактики та лікування психічних розладів. Розуміння цих взаємозв'язків має вирішальне значення у покращенні надання допомоги пацієнтам та розробці цільових втручань. Результати цього дослідження мають далекосяжні наслідки і потенційно можуть стати основою нових тактик профілактики та лікування як атопічного дерматиту, так і психічних розладів. На тлі проведення подальших досліджень дане дослідження знаменує собою вирішальний крок уперед у вивченні складного зв'язку між здоров'ям шкіри та психічним благополуччям.