Результати систематичного огляду свідчать, що застосування таксанів під час вагітності після першого триместру не призводить до розвитку значних небажаних явищ, а результати як у матері, так і у плода співставні з загальною популяцією породіль і новонароджених, що спостерігаються. Метою цього систематичного огляду була оцінка акушерських та неонатальних наслідків в умовах застосування таксанів під час вагітності. Для виявлення відповідної літератури було проведено ретельний пошук у таких електронних базах даних, як Web of Sciences, MEDLINE і CENTRAL. Критеріям відбору відповідали статті, в яких були надані індивідуальні відомості учасниць, які отримували таксани під час вагітності, а також вихідні дані. Аналіз виконували з використанням методів описової статистики.

У рамках пошуку було виявлено 159 жінок, які отримували лікування, що включало таксани, під час вагітності, внаслідок чого внутрішньоутробному впливу цих препаратів зазнали 162 плоди. У значної частки жінок був рак шийки матки (n=45; 28,3%) або молочної залози (n=88; 55,3%). Таксаном, що найчастіше застосовувався, був паклітаксел (n=131; 82,4%). Крім того, 111 (69,8%) жінок під час вагітності також отримували інші цитотоксичні препарати, у тому числі солі платини (n=70; 63,0%) і доксорубіцин/циклофосфамід (n=20; 18,0%). Істотна частка жінок отримувала таксани у другому триместрі (n = 79; 70,0%), а дві жінки — у першому триместрі вагітності.

Акушерські наслідки піддавалися оцінці у 105 (66,0%) жінок. Найбільш частими ускладненнями були оліго-/ангідрамніон (n = 6; 5,7 %), прееклампсія / HELLP-синдром (n = 6; 5,7 %) і передчасні скорочення матки або передчасний розрив плодових оболонок (n = 1,12; 4%). Усі вагітності, результати яких піддавалися оцінці, завершилися народженням живої дитини (n=132). Сімдесят дві (54,5%) дитини народилися недоношеними. У 40 (30,3%) дітей була низька маса тіла для гестаційного віку, а у 2 (1,5%) дітей - оцінка за шкалою Апгар менше 7 балів через 5 хвилин після народження.

Перинатальні ускладнення включали гіпоглікемію (n = 2; 1,5 %), гіпербілірубінемію (n = 5; 3,8 %) і гострий респіраторний дистрес-синдром (n = 14; 10,6 %). У 7 (5,3%) випадках були зареєстровані вроджені вади розвитку. Дані про стан здоров'я були доступні для 86 (65,2%) дітей. При медіані тривалості наступного спостереження 16 місяців у 13 (15,1%) дітей були відзначені такі порушення, як гострий мієлоїдний лейкоз, рецидивний середній отит і затримка розвитку мови. Застосування таксанів під час вагітності після першого триместру представляється безпечним, оскільки в таких умовах результати як у матері, так і у плода можна порівняти з результатами, що спостерігаються в загальній популяції жінок акушерського профілю. Необхідні подальші дослідження, щоб визначити найбільш ефективний режим терапії із застосуванням таксанів та їх дозування під час вагітності, приділяючи особливу увагу безпеці такого лікування.