Силденафіл – це препарат, який використовується для лікування еректильної дисфункції та легеневої артеріальної гіпертензії. Механізм дії силденафілу полягає в пригніченні фосфодіестерази-5 (PDE5), внаслідок чого підвищується рівень циклічного гуанозинмонофосфату – cGMP.

 cGMP бере участь у сигнальному каскаді оксиду азоту (NO), який регулює низку важливих процесів. При хворобі Альцгеймера рівень cGMP знижується, а рівень PDE5, яка розкладає cGMP, підвищується. Було виявлено, що рівні cGMP були значно нижчими в спинномозковій рідині пацієнтів з хворобою Альцгеймера порівняно з контролем, і що зниження рівнів cGMP корелювало з підвищеним рівнем амілоїда-бета (Аβ), коморбідною депресією та зниженням когнітвних функцій, виміряним за допомогою міні-тесту психічного статусу MMSE.

Сигнальна дисфункція NOS/NO/cGMP вважається перспективною терапевтичною мішенню при хворобі Альцгеймера з кількох причин. По-перше, cGMP відповідає за збільшення експресії та активності транскрипційного коактиватора PGC1α. Гіперекспресія PGC1α пригнічує експресію β-секретази-1 (BACE1), ферменту синтезу амілоїду-β. Отже, стимульована силденафілом активність PGC1α може пригнічувати утворення патологічного амілоїду. Крім того, PGC1α є головним регулятором транскрипції мітохондріального біогенезу, окисного дихання, окислення жирних кислот та антиоксидантного захисту. Через передачу сигналів PGC1α низькі дози силденафілу, ймовірно, активують антиоксидантні ферменти та індукують мітохондріальний біогенез. Крім того, через сигнальні шляхи PGC1α силденафіл може підвищувати перфузію мозку, чутливість клітин до інсуліну, довготривалу потенціацію та нейрогенез, одночасно пригнічуючи апоптоз і нейрозапалення.

Owen Sanders з колегами виконали систематичний огляд досліджень з бази даних PubMed за пошуковим запитом «силденафіл і хвороба Альцгеймера». До огляду було включено два дослідження in vitro, десять досліджень на гризунах, один систематичний огляд і два пілотні клінічні дослідження за участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера. Загалом, усі дослідження надали дані на користь використання силденафілу для лікування хвороби Альцгеймера. In vitro, силденафіл захищав мітохондрії нейронів від Aβ та кінцевих продуктів глікації. На моделі хвороби Альцгеймера у трансгенних мишей силденафіл компенсував дефіцит пам’яті, підтримував мозковий нейротрофічний фактор, зменшував реактивність астроцитів та мікроглії, знижував рівні інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6 та фактора некрозу пухлин, пригнічував апоптоз нейронів, стимулював нейрогенез та зменшував гіперфосфорилювання тау-протеїну. Усі дослідження, в яких вимірювали рівні Аβ, продемонстрували значні покращення, за винятком двох, у яких використовувалася найвища доза силденафіла, що пояснюється дозолімітуючим ефектом cGMP- індукованої активації PDE2​​ та виснаженням cАМP на передачу сигналів PGC1α. У невеликих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера одноразова доза силденафілу 10 мг знижувала спонтанну нервову активність, посилювала мозковий кровотік та збільшувала рівень церебрального метаболізму кисню. Автори огляду вважають доцільним проведення рандомізованого контрольованого дослідження ефектів силденафілу у пацієнтів з хворобою Альцгеймера.

Дана інформація є узагальненою та не може використовуватись для лікування. 

2Cog-21-08-2023-9.4