Клінічний випадок. Фіксація стресового перелому передньої частини великогомілкової кістки, що не зрослася, методом стягування пластиною, у заслуженого представника спорту, після установки інтрамедулярного штифта

Біль у ногах є поширеним патологічним станом у спортсменів, який може виникнути внаслідок защемлення нерва, підколінної артерії, стресового перелому, тромбозу глибоких вен, хронічного компартмент-синдрому, спричиненого фізичним навантаженням, та синдрому напруги медіальної поверхні великогомілкової кістки.

Через 18 місяців консолідації місця перелому не відбулося. Результати візуалізуючих досліджень вказували на незрощення перелому й невдачу застосування інтрамедулярного штифта. Було проведено стягування перелому пластиною з кістковою трансплантацією, що призвело до зрощення перелому без видалення раніше встановленого штифта.

Клінічний діагноз. Результати обстеження периферичної нервової системи нижніх кінцівок у межах норми. Результати лабораторних досліджень на предмет можливих метаболічних або ендокринних порушень негативні.

Підтверджений діагноз. За результатами рентгенографічного дослідження виявлено незрощення перелому. 

Після виявлення незрощення перелому рекомендовано повторне хірургічне втручання. Було проведено стягування перелому з фіксацією пластиною та кістковою трансплантацією без видалення ІМ штифта. Цей метод використовують при лікуванні стресових переломів передньої частини великогомілкової кістки в разі невдачі неінвазивного лікування. Через 3 місяці після хірургічного втручання пацієнт повідомив про повне зникнення болю й почав стабілізаційні вправи. Через 6 місяців у нього зникли симптоми, та він знову став грати у футбол через 6 місяців після операції. 

Лікування стресових переломів передньої частини великогомілкової кістки має певну складність для лікаря. Застосування нехірургічних методів лікування, таких як спокій, ортопедичні апарати, ультразвукова та електромагнітна терапія, призводить до психологічних наслідків і більш тривалого періоду загоєння. Це також призводить до уповільненого зрощення, незрощення й прогресування до повного перелому. Хірургічні методи лікування належать до первинних методів лікування стресового перелому, але у випадку зі стресовими переломами передньої частини великогомілкової кістки вони не є оптимальним варіантом. У зв'язку з високим розтягувальним навантаженням, недостатнім покриттям м'язами та м'якими тканинами, поганою локальною васкуляризацією, що перешкоджає загоєнню кістки, ці переломи не піддаються консервативним методам лікування. Таким чином, у разі стресового перелому передньої частини великогомілкової кістки необхідно розглянути можливість раннього хірургічного втручання.

Вважається, що ІМ штифти є ідеальним методом лікування стресових переломів задньовнутрішньої частини великогомілкової кістки, але застосування методу стягування перелому пластиною є зручним методом у разі стресових переломів передньої частини. Крім того, встановлення штифта в кістку призводить до пошкодження колінного суглоба, порушує розгинальний апарат та може бути причиною болю в передній частині коліна при вставанні на коліна або згинанні.

Метод стягування перелому пластиною має ряд біомеханічних переваг у порівнянні із встановленням ІМ штифта. Він допомагає уникнути розтягувального навантаження задньої групи м'язів та забезпечує стиснення на стороні розтягування кортикальної частини великогомілкової кістки. Відстань між пластиною та центральною віссю кістки є ще одним суттєвим фактором, який покращує зміщення отвору перелому, міцність при розтягуванні та рухливість. Метод стягування перелому пластиною дозволяє хірургам видалити нежиттєздатні тканини, локально видалити некротизовані кістки, у випадках незрощення стресових переломів великогомілкової кістки, свердління та пересадки тканин в місці перелому.

Метод стягування перелому пластиною є доцільним і цінним методом при лікуванні стресових переломів передньої частини кістки, які раніше ліковані методом установки ІМ штифтів. 

1.  Dailey SK, Archdeason. Chronic bilateral tibial stress fractures with valgus treated with bilateral intramedullary nailing: a case report. J Orthop Case Rep. 2014;4(1):39–43.

2.  Ekstrand J, Torstveit MK. Stress fractures in elite male football players. Scand J Med Sci Sports. 2012;22(3):341–6.

3.  Blank S. Transverse tibial stress fractures. A special problem. Am J Sorts Med. 1987;15(6):597–602.

4.  Chang PS, Harris RM. Intramedullary nailing for chronic tibial stress fractures. A review of five cases. Am J Sports Med. 1996;24(5):688–92.

5.  Zbeda RM, Sculco PK, Urch EY, et al. Tension Band Plating for Chronic Anterior Tibial Stress Fractures in High-Performance Athletes. Am J Sports Med. 2015;43(7):1712–8.

6.  Mclnnis KC, Ramey LN. High-Risk Stress Fractures: Diagnosis and Management. PM R. 2016;8(3 Suppl):S113–24.

7.  Borens O, Sen MK, Huang RC, et al. Anterior tension band plating for anterior tibial stress fractures in high-performance athletes: a report of 4 cases. J Orthop Trauma. 2006;20(6):425–30.

8.  Merriman JA, Villacis D, Kephart CJ, Rick Hatch GF. Tension band plating of a non-union anterior tibial stress fracture in an athlete. Orthopedics. 2013;36(7):534–8.

9.  Markolf KL, Cheung E, Joshi NB, Boguszewski DV, Petrigliano FA, McAllister DR. Plate versus intramedullary nail fixation of anterior tibial stress fractures: a biomechanical study. Am J Sports Med. 2016;44(6):1590–6.

10.  Cruz AS, de Hollanda JP, Duarte A Jr, Hungria Neto JS. Anterior tibial stress fractures treated with anterior tension band plating in high-performance athletes. Knee Surg Sports Traumatol Arthrosc. 2013;21(6):1447–50.