Застосування комбінації ацетамінофену та ібупрофену для лікування лихоманки та судом при малярії ЦНС у дітей

Реферати 2 хв 1586

Розмір шрифту

Дата публікації: 07/10/2024

В рамках дослідження порівнювали агресивну жарознижувальну терапію з плановим прийомом ацетамінофену та ібупрофену зі стандартним лікуванням лише ацетамінофеном при температурі 38,5 °C або вище при малярії ЦНС у дітей.

Дивитися все

Гловні тези

У дітей (віком від 2 до 11 років) з малярією ЦНС профілактичне лікування комбінацією двох доступних і недорогих жарознижувальних препаратів (ацетамінофен та ібупрофен) знижує тяжкість як лихоманки, так і гострих симптоматичних судом.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

З 2019 до 2022 року було проведено рандомізоване клінічне дослідження у центрах високоспеціалізованої медичної допомоги за участю дітей з діагнозом малярія ЦНС. Оцінку даних було виконано з грудня 2022 року до квітня 2023 року. З 553 пацієнтів, які пройшли скринінг, 226 (40,9 %) не відповідали критеріям включення, а 57 (10,3 %) відмовилися від участі. В результаті залишилося 256 добровольців (по 128 у кожній групі), середній вік – 4,3 роки (стандартне відхилення (СВ) – 2,1). З них 141 (55%) були хлопчиками, а 115 (45%) – дівчатками.

Незалежно від клінічної температури, учасники групи агресивної жарознижувальної терапії отримували лікування ібупрофеном (10 мг/кг) у поєднанні з ацетамінофеном (30 мг/кг доза навантаження, потім 15 мг/кг) кожні 6 годин протягом 72 годин. При температурі 38,5 °C або вище учасники групи стандартної терапії отримували ацетамінофен у дозі 15 мг/кг кожні 6 годин за необхідності. Основною кінцевою точкою була максимальна температура ( Tmax ) за 72 години (загальна тривалість спостереження). Додаткові кінцеві точки включали судоми та елімінацію паразитів.

Результати

У групі агресивної жарознижувальної терапії спостерігалася нижча Tmax (різниця −0,62 °C; 95 % довірчий інтервал (ДІ) від −0,82 до −0,42; р < 0,001 ) і нижчі шанси виникнення множинних або тривалих нападів порівняно з групою стандартної терапії (відношення шансів (ВШ) 0,26; 95% ДІ 0,12-0,56) (див. таблицю 1).

У результаті дослідження не було виявлено значної різниці між групами у часі елімінації паразитів. Однак у 40 дітей (15 %) були зареєстровані серйозні небажані явища: у 25 дітей (20 %) у групі стандартної терапії та 12 дітей (12 %) у групі агресивної жарознижувальної терапії, включаючи 13 смертей. Внаслідок підвищеного рівня креатиніну було скасовано прийом лікарських препаратів у 8 дітей (6%) у групі стандартної терапії та у 13 дітей (10%) у групі агресивної жарознижувальної терапії (ВШ 1,74; 95% ДІ 0,63–5,07).

Висновок

У порівнянні зі стандартною терапією (монотерапія ацетамінофеном при температурі 38,5 °C і вище) агресивна жарознижувальна терапія забезпечувала зниження Tmax до рівнів, аналогічних тим, що спостерігалися у дітей зі сприятливими неврологічними наслідками (без неврологічних порушень) у попередніх дослідженнях. Крім того, це також призвело до покращення результатів гострих нападів без пролонгації паразитемії.