Метою мета-аналізу було визначення ефективності терапії агоністами рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), вітаміном Е, інгібітором натрій-залежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2) та піоглітазоном у пацієнтів з НАЖХП.

Комплексний пошук рандомізованих контрольованих досліджень, у яких порівнювали ефективність чотирьох різних препаратів для лікування НАЖХП, виконували в таких базах даних, як база даних Кокрейнівської бібліотеки, PubMed, Web of Science та Embase. У систематичному огляді та мережевому мета-аналізі досліджуваними препаратами були піоглітазон, вітамін Е (δ токотрієнол, α-токоферол), 3 агоністи рецепторів GLP-1 (дулаглутид, ліраглутид, семаглутид) і 4 іНЗКТГ-2 (емпагліфлозин, дапагліфлозин, тофогліфлозин, іпрагліфлозин) Як препарат порівняння використовували плацебо.

Кінцеві точки включали зміну результатів інвазивних тестів (усунення неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ), ступінь виразності фіброзу) і неінвазивних тестів (рівень кератину-18, рівень аланінамінотрансферази (АЛТ), ступінь виразності генералізованого фіброзу печінки (ELF), рівень гама-глутамілтрансферази (ГГТ), контрольований параметр загасання сигналу (CAP), вміст жиру в печінці, рівень аспартатамінотрансферази (АСТ). У мета-аналіз було включено 27 досліджень за участю 3416 пацієнтів.

Згідно з отриманими даними, δ-токотрієнол ефективніший за плацебо з точки зору зниження рівня ГГТ. Терапія піоглітазоном, семаглутидом та іпрагліфлозином забезпечувала статистично значуще більш виразне зниження рівня АЛТ порівняно з плацебо. Дапагліфлозин, семаглутид та піоглітазон перевищували плацебо за зниженням рівня АСТ. Терапія піоглітазоном і тофогліфлозином викликала статистично значуще збільшення рівня кератину-18 в порівнянні з плацебо. З точки зору зниження значення CAP ліраглутид виявився ефективнішим за плацебо.

При застосуванні вітаміну Е, ліраглутиду та піоглітазону частота усунення НАСГ була вищою, ніж при застосуванні плацебо. За результатами парних порівнянь терапія піоглітазоном і семаглутидом була ефективнішою, ніж терапія ліраглутидом, за зниженням рівня АЛТ. Терапія семаглутидом сприяла більшому зниженню рівня АЛТ у порівнянні з терапією дулаглутидом. Встановлено, що застосування семаглутиду забезпечувало більш виразне зниження рівня АСТ, ніж застосування тофогліфлозину, емпагліфлозину, дулаглутиду та ліраглутиду.

Терапія піоглітазоном стимулювала більше зниження рівня ГГТ порівняно з терапією іпрагліфлозином. Зазначалося, що терапія δ-токотрієнолом ефективніша за терапію ліраглутидом щодо зниження рівня ГГТ. Застосування піоглітазону та тофогліфлозину викликало більш виразне зниження рівня кератину-18 порівняно із застосуванням дулаглутиду. Встановлено, що терапія піоглітазоном перевищує терапію вітаміном Е з точки зору підвищення частоти усунення НАСГ.

Крім того, терапія ліраглутидом характеризувалася найбільшим значенням площі під кумулятивною кривою розподілу (SUCRA) зі зниження CAP і ELF та підвищення частоти усунення НАСГ, а терапія піоглітазоном – найбільшим значенням SUCRA щодо зниження виразності фіброзу та вмісту жиру в печінці.

Терапія тофогліфлозином продемонструвала найбільше значення SUCRA щодо зниження рівня кератину-18, а терапія дапагліфлозином – щодо зниження рівня ГГТ. Щодо зниження рівнів АСТ та АЛТ найбільше значення SUCRA мала терапія семаглутидом.

Таким чином, результати цього дослідження підтверджують ефективність застосування піоглітазону, вітаміну Е, агоністів рецепторів GLP-1 та інгібіторів НЗКТГ-2 для лікування пацієнтів з НАЖХП.