Дослідження максимально допустимої дози руксолітинібу при атопічному дерматиті

Мета відкритого дослідження I фази з оцінки максимальної дози руксолітинібу полягала у вивченні переносимості, безпеки та біодоступності крему з руксолітинібом при застосуванні у максимальній дозі у пацієнтів з атопічним дерматитом з великими ураженнями. Пошуковою метою дослідження була ефективність терапії.

Дивитися все

Стендова доповідь

У підлітків та дорослих пацієнтів з атопічним дерматитом застосування крему з вмістом 1,5% руксолітинібу добре переносилося, а більшість небажаних явищ були легкого або середнього ступеню тяжкості. Крім того, він був ефективним у пацієнтів з атопічним дерматитом з часткою ураженої площі поверхні тіла ≥25%.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

До цього дослідження були включені пацієнти (у віці ≥12–65 років) з атопічним дерматитом із загальною оцінкою дослідником (IGA) ≥2 та часткою ураженої площі поверхні тіла ≥25 %. Учасники наносили крем із вмістом 1,5% руксолітинібу 2 рази на добу на пошкоджені ділянки шкіри, виявлені на початковому рівні, протягом перших 28 днів і продовжували використовувати лише на ділянках з активними ураженнями протягом додаткових 28 днів (додатковий період).

В рамках оцінки безпеки визначали тривалість, частоту та ступінь тяжкості небажаних явищ, що виникли під час лікування (НЯВЛ). Додаткові кінцеві точки включали концентрацію руксолітинібу в плазмі та фармакокінетичні параметри.

Результати

До дослідження було включено 41 пацієнта (51% чоловіків; середній вік - 17 років), та 37 пацієнтів (90,2%) перейшли у додатковий період; всі вони завершили дослідження. У 13 пацієнтів (31,7%) відзначалися НЯВЛ, а у 4 пацієнтів (9,8%) – НЯ, пов'язані з лікуванням.

Протягом перших 28 днів середня концентрація у плазмі крові у рівноважному стані (стандартне відхилення) склала 104 (309) нМ. Ця концентрація була значно нижчою за концентрацію напівмаксимального інгібування, що призводила до мієлосупресії в кістковому мозку, опосередкованої янус-кіназою, (281 нМ) і знижувалася протягом додаткового періоду.

Більш високі концентрації в плазмі відзначалися у декількох пацієнтів з дуже великою площею ураженої поверхні тіла. На 56-й день 94,6% пацієнтів досягли покращення індексу поширеності та тяжкості екземи (EASI) на ≥75%.

Висновок

Крем з руксолітинібом (форма руксолітинібу для місцевої терапії) у максимальній дозі добре переносився. Приблизно у 1/3 пацієнтів спостерігалися НЯВЛ, але у небагатьох НЯ були пов'язані з лікуванням. У пацієнтів з атопічним дерматитом з часткою ураженої площі поверхні тіла ≥25% лікування кремом з руксолітинібом статистично значуще зменшувало виразність сверблячки та запалення.