Було проведено поперечний попередній аналіз даних рандомізованого контрольованого дослідження вивчення допоміжної функції якості сну в кореляції між депресією і симптомами струсу мозку. Крім того, дослідження було спрямоване на оцінку модеруючого впливу стресостійкості на цю модель медіації.

Дослідження проводили у 249 дорослих добровольців з черепно-мозковою травмою (13–15 балів за шкалою коми Глазго). Дослідження було зосереджено на вивченні таких показників, як депресія (оцінюється за допомогою шкали депресії Бека II), стресостійкість (оцінюється за допомогою шкали стресостійкості для дорослих), якість сну (оцінюється за допомогою Піттсбурзького індексу якості сну) та симптоми струсу опитувальника симптомів струсу мозку (Рівремід). Аналіз даних виконували методом регресії з модерованою медіацією з використанням макросу SPSS PROCESS.

У осіб із черепно-мозковою травмою легкого ступеня спостерігався виражений позитивний зв'язок між депресією та симптомами струсу мозку, при цьому якість сну була визначена як суттєвий медіюючий фактор. Крім того, стресостійкість відігравала ключову роль як негативний модератор зв'язку між депресією і якістю сну. У пацієнтів з нижчим рівнем стресостійкості спостерігався більш виражений несприятливий вплив якості сну на депресію.

Слід зазначити, що для зниження ризику розвитку депресії при черепно-мозковій травмі легкого ступеня потрібне усунення як симптомів струсу мозку, так і порушень сну, що підкреслює захисну роль стійкості до стресів, особливо у осіб з нижчим рівнем стійкості до стресів.