Метою цього проспективного обсерваційного дослідження в умовах клінічної практики була оцінка ефективності застосування меполізумаба (моноклонального антитіла до інтерлейкіну-5) щодо симптомів з боку носа і навколоносових пазух, росту поліпів і контролю астми у пацієнтів з астмою, що супроводжується хронічними риносинуситом і назальним поліпозом.

У дослідження тривалістю 12 місяців були включені 44 пацієнта з реальної клінічної практики з астмою, що супроводжується хронічними риносинуситом і назальним поліпозом. Учасники отримували меполізумаб підшкірно (100 мг 1 р / 4 тижнів) протягом 1 року. Оцінку кінцевих точок проводили до початку терапії (T0), через 6 місяців (T6) і через 12 місяців (T12) після початку терапії. Для цього виконували тест з контролю над астмою (ACT), оцінку обсягу форсованого видиху за 1 секунду (% ОФВ1) і загальну оцінку ендоскопії поліпів носа (TENPS), а також використовували опитувальник для оцінки результатів захворювань носа і навколоносових пазух (SNOT-22).

Також оцінювали рівень еозинофілів в крові, вживання преднізолону і фракцію оксиду азоту в повітрі, що видихається (FENO). У підгрупі пацієнтів цитологічне дослідження зіскобу зі слизової оболонки порожнини носа проводили до початку терапії, а також через 6 і 12 місяців після початку терапії меполізумабом.

Статистично значущого зниження оцінки за SNOT-22 і TENPS не спостерігалося. Результати цитологічного дослідження зіскобу зі слизової оболонки порожнини носа показали статистично значуще зниження вмісту (%) еозинофілів після терапії меполізумабом, як показано в таблиці 1:

Також відзначалися помітні поліпшення за показниками ОФВ1 (%) і ACT, а також зниження рівня еозинофілів крові і середнього рівня вживання преднізолону. Відносно FENO значущої тенденції до зниження не відзначалося.

В ході дослідження, проведеного в умовах клінічної практики у пацієнтів з тяжкою еозинофільної астмою, було доведено, що терапія меполізумабом дозволяє знизити виразність симптомів з боку носа і навколоносових пазух і мінімізувати ріст поліпів, а також забезпечує стероїдозберігальний ефект у пацієнтів з супутніми хронічними риносинуситом і назальним поліпозом.