Це було відкрите, довготриваюче, рандомізоване, контрольоване дослідження (RPC02-201) другої фази з подвійним засліпленням, де спостереження продовжувалося 16 тижнів, для оцінки довгострокової ефективності та безпеки використання досліджуваної сполуки RPC4046 у пацієнтів з ЕЕ.

На протязі 2014-2017 років, у 28 клінічних центрах у дослідження залучили, за умов подвійного засліплення, 66 пацієнтів. Кінцевими точками дослідження були: безпека, ендоскопічна градація ЕЕ, кількість еозинофільних клітин у стравоході, індекс симптомальної активності ЕЕ, та гістологічний індекс. ЕЕ.

За результатами на 16-й тиждень, і ті учасники, що отримували новітнє моноклональне антитіло проти IL13, і ті, що отримали плацебо, не продемонстрували значної різниці у ендоскопічних, гістологічних показниках.

Рівні відповідей спостерігали в обох групах включно по 52-й тидень терапії, у більшості учасників. В обох когортах (як «плацебо», так і досліджуваної когорти), симптоматичне полегшення, тобто низький індекс активності ЕЕ (ЕЕ  <20), відбувалося часто.

Як зазначили автори, на протязі дослідження 10 пацієнтів з ЕЕ (тобто 36%), сформували відповідь, порівняно з 28-ми пацієнтами, що не відповіли на терапію препаратом RPC4046, протягом подвійно засліпленої індукційної фази. Слід зазначити, що найбільш розповсюдженими побічними реакціями були такі прояви як назофарингіт, та інфекційні ураження верхніх дихальних шляхів, як занначено у таблиці нижче.

Моноклональне антитіло RPC4046 довело певну ефективність, як терапевтична опція.