Провели клінічне дослідження (КД) для порівняння ефективності полегшення післяопераційного болю епідуральним введенням ропівакаїну, як з дексмедетомідином, так і без нього, після тораколюмбальної реконструкції хребта.

Загалом у КД включили 60 дорослих пацієнтів у віці 18-65 років, яким було заплановане проведення тораколюмбальної хірургічної реконструкції хребта.  Пацієнтів розділили на групи: «RD» (з епідуральним введенням ропівакаїну з дексмедетомідином), та «R» (з епідуральним введенням ропівакаїну з фізіологічним розчином).

Використання будь-якої протибольової «терапії спасіння» оцінили у день операції, а також у перший та другий післяопераційні дні. Для цього використали бальний опитувальник задоволеності пацієнтів лікуванням та час до прийому першого анальгетика за умови досягнення показника ВАШ (VAS) менше «4».

Групи «RD» та «R» не відрізнялись між собою демографічно. Отримані показники: загальне використання протибольової «терапії спасіння»; середній час до першого застосування протибольової «терапії спасіння»;  та середній бал задоволеності пацієнтів лікуванням наведені у Таблиці 1.

Таблиця 1

За даними спостереження у післяопераційному періоді, у жодного з пацієнтів не виявили пригнічення дихання або моторну блокаду.

Виконання хірургічних втручань на тораколюмбальному відділі хребта пов’язане з гострим післяопераційним болем.

Епідуральне використання дексмедетомідину при такому типі операцій є мало документованим. Виходячи з профілей ефективності та безпеки використання дексмедетомідину, можливості зменшення застосування протибольової «терапії спасіння», подовження періоду аналгезії, зниження рівня болю при його використанні, дослідники описали комбіноване застосування ропівакаїну з дексмедетомідином як більш ефективну методику, порівняно з ропівакаїном у моно-режимі.