Ціль цього багатоцентрового проспективного когортного дослідження в умовах реальної клінічної практики (GARLIT) полягала в оцінці загальної ефективності застосування галканезумабу (гуманізованого моноклонального антитіла) для профілактики епізодичної мігрені з високою частотою нападів та хронічної мігрені протягом 6 місяців.

З листопада 2019 р. по січень 2021 р. до дослідження було включено загалом 163 дорослих пацієнтів з епізодичною мігренню з високою частотою нападів та хронічною мігренню, що відповідають критеріям включення. Початкова навантажувальна доза галканезумабу становила 240 мг і пізніше була скоригована до 120 мг підшкірно 1 раз на місяць. Основна кінцева точка включала зміну числа нападів (днів на місяць) мігрені та головного болю у пацієнтів з епізодичною мігренню з високою частотою нападів та хронічною мігренню через 6 місяців.

Зі 163 пацієнтів (середній вік — 47,1 ± 11,7 років) 80,5 % пацієнтів були жінками, і 79,8 % пацієнтів страждали на хронічну мігрень. Через 6 місяців число нападів (днів на місяць) мігрені та головного болю у пацієнтів з епізодичною мігренню з високою частотою нападів та хронічною мігренню знизилося на 8 та 13 днів відповідно. Крім того, спостерігалося статистично значуще зниження щомісячного споживання знеболювальних препаратів, а також оцінок за числовою рейтинговою шкалою (NRS), шкалою впливу головного болю (HIT-6) та шкалою оцінки впливу мігрені на повсякденну активність (MIDAS).

Десять пацієнтів (6,1%) достроково припинили участь у дослідженні через неефективність терапії та були зареєстровані як такі, що не відповіли на лікування. Через 6 місяців у групах епізодичної мігрені з високою частотою нападів та хронічної мігрені 76,5 % та 63,5 % пацієнтів відповідно відповіли на лікування (частота відповіді склала ≥50 %).

Серед пацієнтів з хронічною мігренню, які відповіли на лікування, спостерігалися нижчий індекс маси тіла та менша кількість невдалих курсів профілактичної терапії порівняно з пацієнтами, які не відповіли на лікування. Через 6 місяців у близько 77,2% пацієнтів хронічний перебіг мігрені перейшов в епізодичний, а 82,0% пацієнтів припинили надмірне споживання препаратів. У 10,3% пацієнтів було зареєстровано несерйозні небажані явища.

В умовах реальної клінічної практики, але не під час рандомізованих контрольованих досліджень, було виявлено статистично значущу ефективність застосування галканезумабу щодо зниження частоти нападів мігрені. Це може бути пов'язано з нормальною масою тіла та меншою кількістю невдалих курсів профілактичної терапії – факторами, що мають позитивний зв'язок з ефективністю застосування галканезумабу у пацієнтів із хронічною мігренню.