Результати недавно проведеного обсерваційного дослідження в умовах клінічної практики, опубліковані в журналі Journal of Neurology, свідчать про ефективність терапії моноклональними антитілами до кальцитонін-ген-зв'язаного пептиду (CGRP) у пацієнтів з рефрактерною мігренню.

Щоб вивчити відповідь на лікування моноклональними антитілами до CGRP з точки зору частоти і впливу головного болю на повсякденну активність, були проаналізовані в цілому 155 пацієнтів з частотою випадків головного болю ≥8 днів в місяць (і незадовільною відповіддю як мінімум на 3 профілактичних препарати, наприклад , на еренумаб і галканезумаб). Пацієнти вели електронний щоденник головного болю, в якому вказували кількість днів з головним болем і мігренню на місяць, інтенсивність головного болю (за цифровою шкалою) і частоту використання знеболювальних препаратів. Крім того, на початку лікування і через 12 тижнів терапії пацієнти заповнювали опитувальники по оцінці результатів, про які повідомляється пацієнтами. Пацієнтів поділяли на три категорії за ступенем зниження частоти нападів головного болю і мігрені: ≥50%, ≥75% і 100% відповідь на лікування.

Після 12 тижнів лікування спостерігалося зниження частоти нападів головного болю на -9,1 дня з головним болем на місяць і -8,5 дня з мігренню на місяць. Число пацієнтів, які повідомили про зниження кількості днів з головним болем і мігренню на місяць на ≥50%, ≥75% і 100%, представлено в таблиці нижче.

У групі відповіді на лікування, вираженої у вигляді зниження числа днів з мігренню на місяць на ≥50%, спостерігалися виразні поліпшення показників за всіма параметрами, про які повідомляється пацієнтами. У пацієнтів, які не отримували інші профілактичні препарати, ступінь втрати працездатності був нижчим. Більш висока частка (%) днів з мігренню на місяць у порівнянні з відповідним показником для головного болю була з більшою ймовірністю пов'язана з відповіддю на лікування у вигляді зниження кількості днів з мігренню на місяць на ≥50%. Найбільш поширеними небажаними явищами були запор (20%), стомлюваність (7,1%) і тимчасове підвищення артеріального тиску (5,2%).