Згідно з результатами метааналізу, у літніх та молодих пацієнтів з АтД терапія дупілумабом характеризувалася порівнянними ефективністю та безпекою. Мета дослідження, проведеного S S Wang, полягала в систематичній оцінці безпеки та ефективності нових методів системної терапії, включаючи біологічні препарати та інгібітори янус-кінази (JAK), у людей похилого віку з АтД середньотяжкого та тяжкого перебігу.

Широкий пошук відповідних публікацій з вивчення нових методів системної терапії АтД був проведений у таких базах даних, як VIral Protein domain, Wanfang, China National Knowledge Infrastructure (CNKI), ClinicalTrials.gov, Global Resource of Eczema Trials database, базі даних Кокрейнівської бібліотеки, Web of Science, PubMed та Embase. Особливу увагу приділяли рандомізованим контрольованим дослідженням (РКД) та дослідженням в умовах реальної клінічної практики.

Два дослідники незалежно один від одного провели скринінг публікацій, вилучення даних та оцінку ризику систематичної помилки. Метааналіз даних проводили за допомогою програмного забезпечення Review Manager 5.3. Для статистичної оцінки ефекту визначали відношення шансів (ВШ) із відповідними 95 % довірчими інтервалами. Крім того, для відібраних досліджень оцінювали неоднорідність та ризик систематичної помилки публікацій.

У метааналіз були включені дані 5 досліджень за участю 523 літніх та 802 молодих пацієнтів, усі з яких отримували дупілумаб. Отримані дані свідчили, що у літніх пацієнтів з АтД терапія дупілумабом (моноклональне антитіло) характеризувалася значною ефективністю. Зокрема, 74,6 % (390 з 523) пацієнтів похилого віку досягли поліпшення індексу поширеності та тяжкості екземи (EASI) на 75 %, що було порівняно з результатами, що спостерігаються у молодих пацієнтів (ВШ — 0,79).

Крім того, у 68,7 % (244 з 355) пацієнтів похилого віку спостерігалося суттєве поліпшення оцінки за числовою рейтинговою шкалою (ЧРШ) (≥ 4), без клінічно значущої відмінності в порівнянні з молодими пацієнтами (ВШ — 0,79). Найчастіші небажані реакції, зареєстровані в обох групах, включали реакції в місці ін'єкції, еритему в ділянках обличчя та шиї, а також кон'юнктивіт, при цьому небажаних явищ тяжкого ступеня в жодній групі не відзначалося.

Частота розвитку небажаних явищ у пацієнтів похилого віку склала 24,3 % (65 із 267), що статистично значуще не відрізнялося від значення даного показника у молодих пацієнтів (ВШ – 1,07). Варто зазначити, що кількість досліджень застосування інших біологічних препаратів та інгібіторів JAK у літніх пацієнтів з АтД обмежена. Було виявлено лише 4 дослідження у літніх добровольців з АтД, які отримували інгібітори JAK, включаючи два дослідження аброцитинібу та два дослідження упадацитинібу.

Клінічна ефективність терапії аброцитинібом у пацієнтів похилого віку несуттєво відрізнялася від ефективності у молодих пацієнтів. Однак важливо відзначити, що частота розвитку небажаних явищ тяжкого ступеня була вищою у літніх пацієнтів і пов'язана з дозою як аброцитинібу, так і упадацитинібу. У літніх пацієнтів з АтД терапія дупілумабом характеризується порівнянною ефективністю та безпекою порівняно з молодими пацієнтами. Однак для підтвердження отриманих результатів та подальшої оцінки ефективності інгібітора JAK у цьому контексті потрібні додаткові дослідження.