Застосування ІНКС значно знижує ризик розвитку гострого риносинуситу у дітей із алергічним ринітом.

У ході унікального гніздового дослідження методом «випадок — контроль», проведеного з використанням бази даних Національного інституту досліджень у галузі охорони здоров'я Тайваню за 2005 рік, дослідники виявили значний зв'язок між лікуванням алергічного риніту у дітей віком 2–18 років та розвитком гострого риносину. Згідно з отриманими результатами застосування інтраназальних кортикостероїдів (ІНКС) у поєднанні з антигістамінними препаратами другого покоління або без них у дітей з алергічним ринітом помітно знижує ризик розвитку гострого риносинуситу в порівнянні з монотерапією антигістамінними препаратами другого покоління.

У дослідженні оцінювали вплив застосування ІНКС, антигістамінних препаратів другого покоління та інтраназальних антигістамінних препаратів на ризик розвитку гострого риносинуситу у цій демографічній групі. У когортному дослідженні за період з 2002 по 2018 роки. було ретельно проаналізовано медичну документацію дітей з алергічним ринітом, які протягом цього періоду отримували різні схеми лікування. У дослідженні порівнювали ризик розвитку гострого риносинуситу шляхом зіставлення даних пацієнтів з даними осіб з контрольної групи, що відповідають за віком, статтю та супутнім захворюванням. Дані осіб, які нині застосовують ІНКС, інтраназальні антигістамінні препарати та (або) антигістамінні препарати другого покоління, порівнювали з даними осіб, які отримували будь-які препарати для лікування алергічного риніту давно або недавно.

Крім того, в дослідженні порівнювали дані осіб, які нині застосовують ІНКС з антигістамінними препаратами другого покоління і без них з даними осіб, які отримували лише антигістамінні препарати другого покоління. Результати свідчили, що в осіб, які нині застосовують антигістамінні препарати другого покоління та ІНКС, ризик розвитку гострого риносинуситу був вищим, ніж у осіб, які давно або недавно отримували препарати для лікування алергічного риніту. Однак особи, які застосовують антигістамінні препарати другого покоління, мали більш високий ризик порівняно з особами, які отримували їх нещодавно. Це наголошує на важливості вибору часу застосування та типу препарату для лікування алергічного риніту.

Між особами, які нині застосовують ІНКС, та особами, які нещодавно застосовували інші препарати для лікування алергічного риніту, не було виявлено помітних відмінностей у ризику розвитку гострого риносинуситу. Одним із найбільш значущих результатів дослідження стала ефективність комбінованої терапії ІНКС та антигістамінними препаратами другого покоління. У осіб, які нині застосовують ІНКС з антигістамінними препаратами другого покоління або без них, ризик розвитку гострого риносинуситу був нижчим порівняно з особами, які застосовували тільки антигістамінні препарати другого покоління. Ці дані наголошують на важливості індивідуальних планів лікування у дітей з алергічним ринітом для мінімізації ризику розвитку гострого риносинуситу.

Таким чином, результати цього дослідження підкреслюють ключову роль застосування ІНКС, як монотерапії, так і в комбінації з антигістамінними препаратами другого покоління, для зниження ризику розвитку гострого риносинуситу у дітей з алергічним ринітом. Отримані відомості надають медичним працівникам цінну інформацію для розробки більш спрямованих стратегій лікування у дітей та можуть змінити підхід до лікування алергії у цій уразливій демографічній групі.