Результати проведеного Xiaolei Wang та співавт. дослідження, опубліковані в журналі Therapeutic Advances in Gastroenterology, свідчать про досягнення значного прогресу в лікуванні інфекції Helicobacter pylori (H. pylori), стан, лікування якого все більше ускладнюється через різке зростання резистентності збудника до антибіотиків. Через підвищення стійкості до антибіотиків ефективність традиційних методів ерадикації H. pylori знизилася.

Для вирішення цієї актуальної проблеми було запропоновано потенційне рішення у вигляді двокомпонентної терапії вонопразаном та амоксициліном (ВА). Мета цього одноцентрового відкритого рандомізованого контрольованого дослідження полягала в оцінці безпеки та ефективності терапії комбінацією ВА порівняно зі стандартною чотирикомпонентною терапією з вісмутом, що містить амоксицилін та кларитроміцин, для лікування інфекції H. pylori. Пацієнтів з інфекцією H. pylori, які раніше не отримували ерадикаційного лікування, рандомізували у співвідношенні 1 : 1 до наступних груп:

1. Група застосування ВА: вонопразан у дозі 20 мг 2 рази на добу та амоксицилін у дозі 750 мг 4 рази на добу протягом 2 тижнів.
2. Група застосування чотирикомпонентної терапії РВАК: рабепразол у дозі 10 мг, вісмуту калію цитрат у дозі 220 мг, амоксицилін у дозі 1000 мг та кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів.

За допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (ПЛР) у дослідженні оцінювали стійкість патогену до кларитроміцину та поліморфізм гена CYP2C19. Крім цього, проводили оцінку частоти ерадикації та небажаних явищ. У дослідженні взяв участь 151 пацієнт. Отримані результати були перспективними. Застосування ВА було не менш ефективним з точки зору частоти ерадикації, оціненої в популяції пацієнтів для аналізу, проведеного виходячи з припущення, що всі пацієнти отримали призначене лікування (ITT-популяція), модифікованої ITT-популяції (мITT-популяція) та популяції пацієнтів, які завершили лікування без відхилень від протоколу (PP-популяція), ніж застосування РВАК (див. таблицю 1).

Особливо слід зазначити, що у пацієнтів із стійкими до кларитроміцину штамами H. pylori частота ерадикації у групі застосування РВАК була нижчою за 90 %, хоча вона статистично значуще не відрізнялася він такої у групі застосування ВА. Іншим вартим уваги результатом стала нижча частота розвитку небажаних явищ у групі застосування ВА (39,2 %) порівняно з групою застосування РВАК (79,2 %).

У підсумку, при застосуванні в першій лінії терапії двокомпонентна схема ВА продемонструвала не меншу ефективність порівняно з терапією РВАК з точки зору ерадикації H. pylori на тлі меншого числа небажаних реакцій. У дослідженні запропоновано новий метод лікування, який характеризується нижчою частотою побічних ефектів, вказуючи на зміну парадигми терапії інфекції H. pylori. Отримані висновки можуть бути корисними фахівцям, які стикаються зі стійкістю патогену до антибіотиків при проведенні ерадикаційної терапії.