Результати нещодавно проведеного дослідження, опубліковані в «BMC anesthesiology», вказують, що препарат дексмедетомідину для внутрішньовенного застосування (в/в) може використовуватися як допоміжний знеболювальний засіб у пацієнтів, які потребують проведення трансназального транссептального транссфеноїдального хірургічного втручання.

Ryung A Kang та співавт. дослідили, чи може застосування дексмедетомідину знизити інтенсивність реакції на стрес у пацієнтів під час транссфеноїдального хірургічного втручання.

Усього для проведення безперервної інфузії фізіологічного розчину або дексмедетомідину були рандомізовані 46 пацієнтів (по 23 пацієнти в групі). Через деякий час після початку загальної анестезії пацієнти в групі дексмедетомідину отримували навантажувальну дозу препарату 1 мкг/кг протягом 10 хв, а потім підтримувальну дозу 0,2–0,7 мкг/кг/год. Пацієнтам у контрольній групі вводили такий самий об'єм фізіологічного розчину. Інфузію припинили за 30 хв до кінця втручання. Рівні епінефрину, норепінефрину та глюкози в сироватці крові оцінювали до хірургічного втручання (Т1) та в кінці інфузії препарату (Т2). Основною кінцевою точкою була відмінність рівнів норепінефрину у двох точках часу.

Різниця (Т2–Т1 значення) рівнів норепінефрину в сироватці крові в періопераційний період була статистично значуще вищою в групі дексмедетомідину порівняно з контрольною групою. Не виявлено статистично значущих відмінностей між групами щодо коливання рівнів епінефрину. Кількість пацієнтів, які потребували екстреного знеболювання в період перебування в післяопераційній палаті, було нижчим у групі дексмедетомідину, ніж у контрольній групі.