Застосування бета-блокаторів при гострому інфаркті міокарда: комплексний аналіз

Реферати 2 хв 1281

Розмір шрифту

Дата публікації: 03/02/2025

Мета багатоцентрового відкритого дослідження в паралельних групах полягала у вивченні ефективності застосування бета-блокаторів при лікуванні пацієнтів, які перенесли інфаркт.

Дивитися все

Гловні тези

Тривале лікування бета-блокаторами не знижує ймовірність смерті або нового інфаркту міокарда у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка не менше 50%.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

До цього дослідження, що охоплює 45 центрів в Естонії, Новій Зеландії та Швеції, включали пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда. За даними коронарографії, проведеної у цих пацієнтів, фракція викиду лівого шлуночка становила 50% і більше. Добровольців рандомізували до групи тривалої терапії бета-блокаторами (метопролол або бісопролол) або до групи відсутності лікування бета-блокаторами. Ключовим встановленим показником була комбінована кінцева точка, що включає смерть будь-якої причини або новий інфаркт міокарда.

Результати

У дослідження було включено 5020 пацієнтів, 95,4 % з яких були громадянами Швеції. Медіана тривалість подальшого спостереження становила 3,5 року. Основна кінцева точка у двох групах була порівнянна (відношення ризику: 0,96) (див. таблицю 1).

Слід зазначити, що застосування бета-блокаторів не призводило до статистично значущого зниження частоти досягнення додаткових кінцевих точок, включаючи смерть з будь-якої причини (3,9% порівняно з 4,1%), смерть від ускладнень серцево-судинних захворювань (1,5% порівняно з 1,3%), інфаркт міокарда (4,5% проти 4,7%), госпіталізацію з приводу фібриляції передсердь (1,1% порівняно з 1,4%) та серцеву недостатність (0,8% порівняно з 0,9%).

Що стосується безпеки, то небажані явища, такі як брадикардія, атріовентрикулярна блокада, артеріальна гіпотензія, непритомність або імплантація кардіостимулятора, були зареєстровані у 3,4% пацієнтів у групі терапії бета-блокаторами та у 3,2% пацієнтів у групі відсутності терапії, при цьому частота госпіталізацій з приводу бронхіальної астми, хронічної обструктивної хвороби легень та інсульту у двох групах була порівнянною.

Висновок

У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда тривала терапія бета-блокаторами не забезпечувала користі щодо зниження ризику смерті від будь-якої причини або розвитку нового інфаркту міокарда порівняно з пацієнтами, які не отримували бета-блокатори. Ці результати ставлять під сумнів традиційну роль бета-блокаторів у лікуванні пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, і викликають подальшу дискусію щодо їхньої довгострокової користі в цій ситуації.