Мета даного багатоцентрового відкритого рандомізованого контрольованого дослідження IV фази на підставі результатів біопсії тривалістю 48 тижнів полягала у підтвердженні вищої ефективності тоцілізумаба (інгібітора рецептора інтерлейкіну-6) в порівнянні з ритуксимабом щодо поліпшення клінічних результатів у пацієнтів з РА, які мають незадовільну відповідь на інгібітори фактора некрозу пухлини (ФНП), стратифікованих за статусом B-лімфоцитів в синовіальній оболонці.

У дане дослідження (ритуксимабу в порівнянні з тоцилізумабом у пацієнтів з ревматоїдним артритом і недостатньою відповіддю на інгібітори ФНП; R4RA) включили 164 пацієнта з РА (у віці 18 років і старше). Після проведення стандартної біопсії синовіальної оболонки, у всіх пацієнтів було гістологічно виявлено високу або низьку кількість В-лімфоцитів. Потім учасників розділили на дві групи: (1) групу ритуксимаба (n = 83): учасники отримували дві інфузії ритуксимаба по 1000 мг з інтервалом в два тижні; (2) групу тоцилізумаба (n = 81): учасники отримували інфузії тоцилізумаба в дозі 8 мг / кг з інтервалом в чотири тижні.

Для підвищення точності стратифікації пацієнтів з високою і низькою кількістю В лімфоцитів було виконано РНК-секвенування препаратів стандартної біопсії синовіальної оболонки, результати якого знову класифікували за молекулярною сигнатурою В-лімфоцитів. У популяції з низькою кількістю В-клітин перевагу тоцилізумаба над ритуксимабом оцінювали через 16 тижнів. Основною кінцевою точкою було поліпшення показника CDAI 50% (клінічний індекс активності захворювання: 50%) у порівнянні з вихідною точкою.

У пацієнтів, гістологічно віднесених до категорії з низькою кількістю В-клітин, не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами ритуксимаба і тоцилізумаба щодо показників CDAI 50%. Однак у порівнянні з групою ритуксимаба, в групі тоцилізумаба рівень відповіді за показниками CDAI 50% в біоптатах синовіальної оболонки, віднесених до категорії з низькою кількістю B лімфоцитів при секвенуванні РНК, був статистично значимо вище.

Не було виявлено статистично значущої різниці між групами щодо частоти розвитку небажаних явищ і серйозних небажаних явищ (див. Таблицю нижче).

Стратифікація на основі секвенування РНК виявила сильніший зв'язок з клінічними відповідями, ніж з гістопатологічною класифікацією у пацієнтів з РА. Крім того, у пацієнтів, віднесених до категорії низької кількості B-лімфоцитів в синовіальній оболонці, ефективність тоцилізумаба була вище в порівнянні з ритуксимабом.