У дослідженні вивчали потенційний вплив фонової терапії метотрексатом (у дозі ≤ 15 або > 15 мг на тиждень) на безпеку та ефективність застосування тофацитинібу (перорального інгібітора янус-кіназ) у лікуванні псоріатичного артриту.

У цьому дослідженні об'єднали дані двох подвійних сліпих клінічних досліджень III фази (досліджень OPAL Beyond та OPAL Broaden) та включили осіб, які отримували тофацитиніб (у дозі 5 або 10 мг 2 р/добу) або плацебо у поєднанні з терапією метотрексатом у стабільній дозі.

В рамках вторинного пошукового аналізу кінцевими точками ефективності через 3 місяці зі стратифікацією за дозою метотрексату були: (1) оцінка за опитувальником для оцінки стану здоров'я – індекс інвалідизації (HAQ-DI); (2) загальна оцінка лікарем активності псоріатичного артриту (PGA – псоріатичний) артрит, візуальна аналогова шкала [ВАШ]), (3) оцінка з використанням критеріїв Американської колегії ревматологів (ACR)20/50/70; (4) оцінка тяжкості дактиліту (DSS); -DI, (6) показники Лідського індексу ентезопатій (LEI), (7) показники індексу площі та тяжкості псоріазу (PASI) 50/75 та (8) загальна оцінка пацієнтом стану суглобів та шкіри (PGJS-VAS). Безпеку оцінювали на основі параметрів лабораторної оцінки та розвитку несприятливих явищ.

Загалом 556 учасників отримували тофацитиніб у дозі 5 мг 2 р/добу (n = 186) або 10 мг 2 р/добу (n = 178) або плацебо (n = 192) у комбінації з метотрексатом (371 учасник у дозі ≤ 15 мг на тиждень, 185 учасників у дозі > 15 мг на тиждень). Через 3 місяці ефективність терапії в групі тофацитиніба була вищою, ніж у групі плацебо. У осіб, які отримували тофацитиніб у дозі 5 мг 2 р/добу, через 3 місяці відзначали більш виразне покращення показників ефективності при введенні метотрексату у дозі > 15 мг на тиждень порівняно з введенням метотрексату у дозі ≤ 15 мг на тиждень.

При цьому в осіб, які отримували тофацитиніб у дозі 10 мг 2 р/добу, спостерігалася протилежна ситуація. Профіль безпеки був порівнянний у всіх групах дослідження. Головний біль був найчастішим несприятливим явищем, пов'язаним із введенням метотрексату у вищій дозі (> 15 мг на тиждень). У осіб, які отримували тофацитиніб у дозі 10 мг 2 р/добу та фонову терапію метотрексатом у дозі ≤ 15 мг на тиждень, спостерігалося зниження рівня гемоглобіну.

За більшістю вивчених дерматологічних та ревматологічних показників ефективність застосування тофацитинібу в дозі 5 мг 2 р/добу у комбінації з вищими дозами метотрексату як фонова терапія була вищою, ніж при фоновій терапії метотрексатом у нижчих дозах. Однак у групі, яка отримувала тофацитиніб у дозі 10 мг 2 р/добу, були отримані протилежні результати.