Метою проспективного багатоцентрового дослідження було вивчення ефективності застосування ібандронату для прийому внутрішньо один раз на місяць з точки зору збереження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у жінок у постменопаузі з остеопорозом та цукровим діабетом або без нього.

До дослідження були включені жінки у постменопаузі з остеопорозом та цукровим діабетом або без нього. Жінок розділили на групи з урахуванням наявності (з ЦД) або відсутності (без ЦД) цукрового діабету. Пацієнтки в обох групах отримували ібандронат у дозі 150 мг один раз на місяць протягом одного року. В рамках дослідження проводили оцінку трабекулярних відділів кісток, вмісту амінотермінального пропептиду проколагену I типу (P1NP), МЩКТ та вмісту карбокситермінального телопептиду колагену I типу (CTx) у сироватці крові. Реєстрували небажані явища, що виникають під час лікування, та зміни метаболізму глюкози на фоні застосування препарату.

Через 1 рік після початку лікування МЩКТ збільшилася у всіх групах (див. рисунок 1).

Зміна МЩКТ в обох групах була порівнянною. Відмінності між групами з погляду зміни змісту CTx і P1NP були незначними. Статистично значущих відмінностей оцінок трабекулярних відділів кісток на початковому рівні, а також величини зміни цих оцінок через рік лікування бісфосфонатами в обох групах виявлено не було.

У 120 пацієнток було зареєстровано розвиток 11 небажаних явищ, які розрішилися без наслідків. Що ж до частоти розвитку небажаних явищ, статистично значущих відмінностей між групами виявлено не було. У групі пацієнток із ЦД зміни рівня глікованого гемоглобіну та вмісту глюкози натще після завершення лікування щодо вихідного рівня були статистично незначущими.

У жінок у постменопаузі з остеопорозом та цукровим діабетом 2 типу, прийом ібандронату внутрішньо один раз на місяць може бути ефективним та безпечним варіантом лікування.