Ефективність гідрохлортіазиду у профілактиці сечокам'яної хвороби

Реферати 1 хв 1113

Розмір шрифту

Дата публікації: 14/02/2025

Мета даного подвійного сліпого рандомізованого дослідження полягала в оцінці ефективності різних доз гідрохлортіазиду у профілактиці рецидивів сечокам'яної хвороби (нефролітіаз) порівняно з плацебо.

Дивитися все

Гловні тези

Гідрохлортіазид, незалежно від дози, не має значного впливу на частоту рецидивів сечокам'яної хвороби, що наголошує на необхідності альтернативних втручань при лікуванні пацієнтів з високим ризиком.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Пацієнтам з анамнезом рецидивів утворення кальціймістких каменів у нирках призначали гідрохлортіазид у добовій дозі 12,5, 25 або 50 мг або плацебо. Основною метою дослідження було вивчення дозозалежного ефекту на частоту рецидивів утворення каменів у нирках (які описуються як симптоматичний або рентгенологічний рецидив). Рентгенологічний рецидив визначали як утворення нового каміння або зростання раніше існуючих каменів, що спостерігаються на вихідному знімку. Також оцінювали кінцеві точки безпеки.

Результати

Усього до дослідження було включено 416 пацієнтів (медіана періоду спостереження – 2,9 року). Основної кінцевої точки досягли 59 % пацієнтів (60/102 пацієнтів) у групі плацебо, аналогічно 59 % пацієнтів (62/105) у групі гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг, 56 % пацієнтів (61/108) у групі гідрохлортіазиду 25 мг і у 49 % пацієнтів (49/101) у групі гідрохлортіазиду 50 мг.

Не було виявлено значущого зв'язку між дозою гідрохлортіазиду та частотою досягнення основної кінцевої точки (р = 0,66). Небажані явища (гіпокаліємія, подагра, вперше виявлений цукровий діабет, шкірна алергія та рівень креатиніну плазми, що перевищує 150% від вихідного рівня) були більш поширені у групах гідрохлортіазиду, ніж у групі плацебо.

Висновок

Прийом стандартних доз гідрохлортіазиду (12,5 мг, 25 мг або 50 мг) не призвів до значного зниження частоти рецидивів сечокам'яної хвороби порівняно з плацебо.