Змінити пароль!
Скинути пароль!
У цьому ретроспективному когортному дослідженні порівнювали ефективність вагінального введення динопростону в дозі 10 мг з прийомом мізопростолу внутрішньо по 25 мкг кожні 2 години і кожні 4 години для індукції пологів, з урахуванням відмінностей, заснованих на паритеті.
Після коригування за паритетом та показаннями для індукції було зроблено висновок про меншу ефективність прийому мізопростолу внутрішньо по 25 мкг кожні 4 години у стимуляції пологів у жінок, що повторно народжують, порівняно з вагінальним введенням динопростону в дозі 10 мг, що підтверджує необхідність індивідуального вибору методу індукції пологів.
У цьому ретроспективному когортному дослідженні порівнювали ефективність вагінального введення динопростону в дозі 10 мг з прийомом мізопростолу внутрішньо по 25 мкг кожні 2 години і кожні 4 години для індукції пологів, з урахуванням відмінностей, заснованих на паритеті.
Було проаналізовано дані 607 учасниць із двох лікарень. У дослідження були включені жінки з одноплідною вагітністю з головним передлежанням, оцінкою за шкалою Бішопа нижче шести, терміном вагітності 32 тижні або більше і без протипоказань для вагінальних пологів. Основною кінцевою точкою був час від індукції до пологів, а додаткові кінцеві точки включали спосіб розродження та безпеку для матерів та новонароджених.
У групі застосування динопростону було зареєстровано менше випадків передчасного розриву плодових оболонок, але більше випадків затримки внутрішньоутробного розвитку / низької маси тіла для терміну вагітності. При застосуванні обох схем прийому мізопростолу всередину спостерігався більш короткий інтервал від індукції до пологів, ніж при вагінальному введенні динопростону, при цьому медіана склала 1380 хвилин в групі застосування мізопростолу кожні 4 години, 1127 хвилин в групі застосування мізопростолу кожні 2 години порівняно з 1631,5 хвилин у групі застосування динопростону. Тільки різниця між прийомом мізопростолу кожні 2 години і вагінальним введенням динопростону залишалася значущою у першородних жінок, зі втратою значущості після коригування на супутні фактори.
Після коригування не спостерігалося значної різниці у кількості жінок, які народили протягом 24 годин, між групою застосування мізопростолу кожні 2 години та групою застосування динопростону. Однак після поправки на фактори, що втручалися, в групі застосування мізопростолу кожні 4 години спостерігалося збільшення інтервалу часу до пологів у порівнянні з групою застосування динопростону. При застосуванні обох схем прийому мізопростолу також спостерігалося менше випадків фарбування навколоплідних вод меконієм (відношення шансів (ВШ) 0,44 для схеми кожні 4 години, ВШ 0,34 для схеми кожні 2 години) і кесаревого розтину (ВШ 0,48 для схеми кожні 4 години, ВШ 0,53 для схеми кожні 2 години) у порівнянні з застосуванням динопростону, навіть після коригування на інші фактори.
Прийом мізопростолу внутрішньо в дозі 25 мкг кожні 4 години менш ефективний, ніж вагінальне введення динопростону в дозі 10 мг для стимуляції пологів, особливо після коригування на паритет та певні показання до індукції. Ця різниця особливо значуща у жінок, що повторно народжують, що підкреслює важливість урахування цих факторів при виборі методу індукції. Однак застосування мізопростолу було пов'язане з легшими побічними ефектами. Необхідні подальші дослідження для вдосконалення методів індукції пологів з урахуванням переваг жінок, паритету, показань до індукції та оцінки за шкалою Бішопа.
Acta Obstetricia et Gynecologica Scandinavica
Vaginal dinoprostone insert compared with two different oral misoprostol regimens for labor induction in nulliparous and multiparous women
Damaris Erhardt та співавт.
Коментарі (0)