EN | UA
EN | UA

Підтримка Медзнат

Назад

Ефективність сультіаму при обструктивному апное сну

обструктивне апное сну обструктивне апное сну
обструктивне апное сну обструктивне апное сну

Що нового?

Сультіам, інгібітор карбоангідрази для прийому всередину, полегшує симптоми найбільш поширеного порушення дихання уві сні за допомогою біохімічних механізмів, потенційно підвищуючи дотримання режиму лікування пацієнтами та забезпечуючи додаткову користь, наприклад, сприяючи зниженню артеріального тиску.

 

Результати новаторського дослідження, представлені на Конгресі Європейського товариства пульмонологів 2024 року, свідчать, що прийом сультіаму, препарату для лікування епілепсії, може значно полегшити симптоми обструктивного апное сну (ОАС). Дані майже 300 учасників дозволяють припустити, що даний препарат знижує вираженість порушення дихання уві сні, патологічний стан, який в даний час коригують в основному з використанням механічних методів лікування, таких як постійний позитивний тиск у дихальних шляхах (CPAP), рівень прихильності до лікування при якому падає нижче 50%.

Дослідники наголосили на потребі в методах лікування з кращою переносимістю, зазначивши, що медикаментозна терапія може підвищити дотримання пацієнтами режиму лікування. Здатність сультіаму змінювати активність карбоангідрази може грати вирішальну роль у лікуванні ОАС. У ході проведених раніше випробувань було встановлено безпеку та ефективність застосування сультіаму, що спонукало до подальшого визначення оптимального дозування.

В рамках дослідження 298 дорослих пацієнтів (середній вік 56 років) з ОАС, які погано переносили традиційні методи лікування, рандомізували до прийому сультіаму в дозі 100 мг, 200 мг або 300 мг на добу або плацебо. Результати були багатообіцяючими: у пацієнтів, які отримували препарат у дозах 100 мг, 200 мг і 300 мг, спостерігалося зниження індексу апное/ гіпопное (ІАГ3a, що визначається як апное/ гіпопное з десатурацією O2 ≥ 3%) до 17,8%, 39,9%, 34,8%. Дози 200-300 мг були максимально ефективними, при цьому результати у пацієнтів із середньотяжким та тяжким перебігом ОАС були порівнянними. Основні висновки представлені нижче.

  • Згідно з результатами ретроспективного аналізу, ІАГ4 (апное/ гіпопное з десатурацією O2 ≥ 4%) при дозі 300 мг знизився на 47,1%.
  • Значне зниження ІАГ4 також спостерігалося при дозах 200 мг (36,8%) та 100 мг (26,2%).
  • У ході дослідження пацієнтам проводили полісомнографію (дослідження сну) на вихідному рівні, на 4-му та 12-му тижнях.
  • Середня сатурація киснем протягом ночі була значно вище в порівнянні з плацебо, починаючи з дози 200 мг, і при дозі 300 мг (р < 0,0001).
  • За всіх доз до 15-го тижня покращилися оцінки за шкалою сонливості Епворта (ESS) в порівнянні з вихідним рівнем.
  • У пацієнтів з початковою оцінкою ESS ≥ 11 поліпшення було ще більш значущим.
  • Було зареєстровано поліпшення загального індексу збудження та якості сну порівняно з плацебо, без значного зниження частоти фази сну зі швидким рухом очей (REM-фази).
  • Пов'язані з терапією небажані явища, що відповідають профілю безпеки сультіаму, включали дозозалежну парестезію (поколювання або оніміння) середнього ступеня тяжкості, головний біль, стомлюваність і нудоту, при цьому не було зареєстровано порушень серцево-судинної системи.

Хоча результати дослідження загалом відповідають попереднім дослідженням, слід зазначити ефективність терапії та її потенціал у зниженні артеріального тиску у пацієнтів, що наголошує на необхідності подальших досліджень.

Невеликий розмір вибірки вказує на необхідність більш великомасштабних досліджень з метою оцінки довгострокової ефективності та переносимості. Проте результати свідчать, що сультіам є перспективним та добре переносимим кандидатом в препарати для лікування ОАС, виправдовуючи доцільність проведення досліджень ІІІ фази.

Перспективний препарат для прийому внутрішньо, але рекомендовано бути обережним

Хоча апаратам CPAP надають перевагу у лікуванні порушень дихання уві сні, їх ефективність обмежена переносимістю пацієнта. В даний час не існує ефективних пероральних препаратів для лікування ОАС, що робить розробку таблетованого засобу значним кроком вперед, забезпечуючи можливість більшого охоплення пацієнтів та мінімізації ускладнень від нелікованого ОАС.

Американська академія медицини сну не рекомендувала інгібітори карбоангідрази, такі як ацетазоламід та сультіам, оскільки їх застосування при ОАС мало обмежений успіх. Дані, що недавно з'явилися, про різні фенотипи ОАС дозволяють припустити, що на результати лікування можуть впливати фактори, не пов'язані з анатомією, такі як високий коефіцієнт посилення дихання (high loop gain), внаслідок чого ефективність цих інгібіторів в лікуванні ОАС залишається невизначеною.

Незважаючи на те, що при застосуванні найвищої дози сультіаму зниження ІАГ склало майже 40%, у багатьох пацієнтів, як і раніше, присутнє ОАС середнього ступеня тяжкості. Очікується, що майбутні дослідження дозволять виявити групи пацієнтів, які відповідають на лікування, оцінити довгострокові ефекти та результати за різних фенотипів ОАС.

Джерело:

Medscape

Стаття:

Oral Epilepsy Drug Eases Symptoms of OSA

Автори:

Heidi Splete

Коментарі (0)

Рекомендації

Ви хочете видалити цей коментар? Будь ласка, вкажіть коментар Невірний текстовий зміст Текст не може перевищувати 1000 символів Щось пішло не так Скасувати Підтвердити Підтвердити видалення Приховати відповіді Вид Відповіді дивитися відповіді en ru ua
Спробуй: